Українське агрострахування потребує концептуально нової стратегії

  • Дата: 11:09 21-01-2015
  • Просмотров: 1859
  • Печать

Українське агрострахування долає непростий шлях становлення. Один із парадоксів сьогодення полягає в тому, що вітчизняна сільськогосподарська галузь розвивається прискореними темпами, а обсяги застрахованої продукції не збільшуються. Найчастіше це пояснюють тим, що на ринку агрострахових послуг відсутня стратегія розвитку галузі, а той ресурс, що був закладений попередніми роками, вичерпався та вимагає термінового оновлення.

Заповнити цю прогалину взялися спеціалісти Проекту Міжнародної фінансової корпорації (IFC, Група Світового банку) «Розвиток агрострахування в Україні». Ними підготовлений проект Концепції розвитку системи страхування сільськогосподарської продукції в Україні. Детальніше про нього розповідає керівник Проекту IFC, доктор сільськогосподарських наук Гарі РОШЕ.

- Чим викликана необхідність розробки агрострахової Концепції?

- Над розвитком агрострахування в Україні ми працюємо вже близько 7 років. Ми добре вивчили цей ринок, стали активним його учасником та маємо певний вплив на його розвиток.

Варто нагадати, що Проект IFC взагалі стояв біля витоків формування українського ринку агрострахових послуг. Зокрема, ми просували ідею створення Агрострахового пулу як об’єднання страховиків, які працюють на ринку за принципами прозорості та відкритості. Нашими спеціалістами підготовлений цілий ряд стандартних страхових продуктів, що стосуються ключових стратегічних сільськогосподарських культур. Ми всіляко сприяли розробці та вдосконаленню відповідного українського законодавства.

Спочатку передбачалося створити повноцінно функціонуючу та відповідну до всіх сучасних вимог систему агрострахування. Вона мала надавати якісні послуги сільгоспвиробникам та гарантувати їм стабільний розвиток. У розвитку агрострахування зацікавлена й держава як повноцінний учасник агрострахового ринку. Бо ж йдеться про перспективи однієї із провідних галузей національної економіки.

Для такої роботи Проект має всі ресурси. У нашому активі – міжнародний досвід аграрного страхування, у нас команда висококваліфікованих фахівців. До її складу окрім українських експертів входять і зарубіжні.

Засади української системи агрострахування були закладені 2012 року. Тоді був ухвалений закон «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою», було створене та розпочало роботу громадське об’єднання страховиків «Аграрний страховий пул».

На тому етапі були вирішені важливі тактичні питання. Вони стосуються структурних, організаційних моментів агрострахування. Та не були визначені стратегічні шляхи його подальшого розвитку. І в цьому був великий недолік, який згодом негативно позначився на роботі всього агрострахового ринку. Замість очікуваного зростання він продовжував тупцювати на місці. Сьогодні рівень агрострахування в Україні залишається вкрай низьким та складає біля 5%. Погодьтеся, для сільського господарства України, яке інтенсивно розвивається із щорічним приростом у 6-8%, це дуже мало.

Інша причина, що призвела до стагнації національного агрострахового ринку, полягала в домінуванні вузько корпоративного підходу до визначення політики його розвитку. Завжди знаходилися зовнішні сили, які прагнули монополізувати цей ринок та одноосібно користуватися його перевагами. Наочним прикладом тут стало формування Агрострахового пулу, до складу якого ввійшли лише 4 страхові компанії, 2 з яких виявилися маловідомими та не готовими працювати з високою віддачею.

Одне із завдань Концепції якраз і полягає в тому, щоб зробити агростраховий ринок прозорим та прибрати вузько корпоративні підходи у вирішенні загальнонаціональних питань.

Організація агрострахового ринку має задовольняти інтереси всіх його учасників. Зокрема, сільгоспвиробники потребують надійного страхового захисту сільськогосподарської продукції та зацікавлені у здешевленні його вартості. Разом із тим, вони мають невисокий рівень довіри до страховиків та слабку кваліфікацію щодо страхування.

Страховики прагнуть отримати прибуток від страхової діяльності, однак обмежені у своїх можливостях отримувати інформацію про показники роботи страхового ринку, здійснювати ефективне перестрахування ризиків (особливо, катастрофічних). Також вони зацікавлені в об’єднанні ресурсів для підготовки стандартизованої методології роботи на ринку.

Уряд підтримує сільгоспвиробника для стабілізації його виробництва, забезпечення продовольчої безпеки держави, та його ресурси, що спрямовуються на ці цілі, доволі обмежені.

Концепція – це документ, що визначає майбутнє українського агрострахування на багато років. Він є платформою для напрацювання сучасного агрострахового законодавства, тих правил гри, яких повинні неухильно дотримуватися всі учасники ринку.

- Чому за підготовку нової агрострахової Концепції взялися фахівці IFC?

- Я вже згадував про наші ресурсні можливості, про великий досвід розвитку агрострахування, в тому числі, й міжнародний. Все це ми залучили при підготовці Концепції.

Однак я б розглядав її як результат колективної праці, оскільки до її розробки активно залучалися й українські спеціалісти. Це й представники страхового ринку, сільгоспвиробники, незалежні експерти, відповідні держоргани, зокрема, - Міністерство аграрної політики та продовольства. Спільно з Агростраховим пулом влітку 2014 року ми провели широку інформаційну кампанію в 13 областях України.

Ми хотіли почути думки всіх учасників агрострахування. Ці поїздки до регіонів виявилися результативними, ми отримали багато важливих пропозицій, які також були покладені в основу Концепції.

Таким чином, Проект виконав посередницьку місію, прагнучи об’єднати в Концепції інтереси українських страховиків, сільгоспвиробників та держави. Все це може стати хорошою основою для подальшого розвитку плідного партнерства між усіма цими сторонами.

- Ви визначили Агростраховий пул як одну з ключових структур в системі агрострахування. Яким ви бачите його майбутнє?

- Безумовно, Агростраховий пул і надалі відіграватиме важливу роль в агрострахуванні. Та заразом ми пропонуємо суттєво змінити підходи до його формування, а також його функції та ті завдання, які він покликаний вирішувати.

Коли Пул лишень створювався, передбачалося, що до його складу ввійдуть 10-15 провідних у країні страхових компаній. Всі вони повинні були мати певний досвід агрострахування, розгалужену регіональну мережу надання послуг та відповідне кадрове забезпечення. Саме такі компанії могли брати участь у субсидованому агрострахуванні.

Пул не впорався із завданнями, які спочатку покладалися на нього. І справа не лише в тому, що держава так і не фінансує субсидоване агрострахування. На практиці Пул демонстрував вузько корпоративні підходи до агрострахування, і зараз опинився не при справах. Йому не вдалося структурувати, систематизувати ринок, стати лідером на ньому.

Тому сьогодні головне – змінити принципи формування Агрострахового пулу. З «клубу для обраних» він має перетворитися на об’єднання, якому зможуть довіряти страховики. І кожна страхова компанія, яку цікавить агрострахування, зможе стати членом такого Пулу. Причому, на моє переконання, не просто зможе, а повинна стати його учасником.

- Що дасть агростраховому ринку така новація?

- Згідно з чинним законом «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою», Пул міг вплинути лише на ту частину агрострахового ринку, що працювала з державною програмою субсидованого страхування, фінансування якого від дати ухвалення закону так і не було. Серед обов’язків Пулу, зокрема, було запустити в роботу стандартні страхові продукти, уніфікувати процедури страхування.

Решта агрострахового ринку в Україні залишалася поза впливом Пулу. Тут домінували інтереси страхових компаній, не завжди враховувалися інтереси аграріїв та держави.

Ми пропонуємо запровадити однакові правила поведінки на всьому ринку. Це значно спростить відносини між страховиками та сільгоспвиробниками. І державі буде набагато простіше регулювати ситуацію в сфері агрострахування і в разі необхідності вплинути на неї.

- Що сьогодні заважає державі регулювати агростраховий ринок?

- Насамперед – відсутність достовірної інформації про діяльність страхових компаній. Самі вони неохоче діляться даними про обсяги власних продажів, про суми страхових премій, страхових виплат тощо. Заразом відсутні законодавчі вимоги збирати необхідну інформацію про агрострахування, а в Міністерстві аграрної політики та продовольства, а також у Нацкомфінпослуг нема достатньої кількості спеціалістів, що здатні зібрати всі ці відомості, звести їх докупи, проаналізувати і на підставі такого аналізу прорахувати тарифи.

А як сільгоспвиробнику визначитися з тим, якій страховій компанії віддати перевагу? Перш ніж зробити свій вибір, аграрій повинен дізнатися про її можливості і про те, як вони реалізуються. Для вирішення цього завдання аграрію також потрібна інформація.

Якщо до складу Агрострахового пулу ввійдуть всі страхові компанії, то Пул зможе зібрати необхідну інформацію та використати її при розробці страхових продуктів.  Він також зможе надавати інформацію про агрострахування державним органам. Робота ринку стане прозорою та прогнозованою.

Крім того, уряд повинен користуватися правом проведення аудитів та перевірок достовірності наданих страховими компаніями даних. В інших країнах це цілком нормальна процедура. В Україні, на жаль, не завжди є розуміння необхідності її проведення. І як результат, наразі сільгоспвиробники, банки не повністю довіряють тим страховим компаніям, які продають агрострахування.

- Сьогодні Агростраховий пул жорстко прив’язаний до субсидованого агрострахування. Якщо воно є, то Пул працює, а якщо ні – необхідність в об’єднанні відпадає. Чи має такий підхід зберегтися й на майбутнє?

- Якщо ми подивимося на кращі міжнародні практики, то побачимо, що всі країні хочуть, аби їх сільгоспвиробники мали доступ до високоякісного агрострахування. Однаковою мірою це стосується країн, які виробляють великі обсяги сільгосппродукції (США, Канада, країни Євросоюзу), і тих, котрі в цьому відношенні їм значно поступаються, - приміром, Індія, Китай, африканські країни. Всюди ставка робиться на функціонуючу систему управління ризиками.

Так, загальні державні субсидії за преміями на страхування сільськогосподарської продукції в країнах ЄС 2007 року склали 497 млн. євро. У Туреччині на початковому етапі в 2005 році страхові премії склали всього 12,5 млн. євро, а 2013 року перевищили 250 млн. євро. У країнах з розвиненою системою страхування сільськогосподарської продукції державою компенсується від 30% до 65% суми платежу. На відміну від практики компенсації витрат сільгоспвиробнику, яка використовувалася в Україні, найпоширенішою є виплата субсидій на покриття частини страхової премії страховикам.

В Україні, на жаль, бюджетні вимоги до здійснення агрострахування наразі є проблемними. В минулі роки було чимало сільгоспвиробників, які добровільно купували агрострахування. І щойно уряд розширював підтримку цієї програми, вона ставала популярнішою серед аграріїв, вони з радістю нею користувалися.

Тому в агрострахуванні України важливо знов запустити механізм державних субсидій. Державну підтримку також повинні отримати ті сільгоспвиробники, які працюють за системою форвардних контрактів, та деякі інші.

Та при цьому ми проти жорсткої прив’язки Агрострахового пулу до субсидованого страхування. Він повинен повноцінно функціонувати незалежно від того, чи є воно, чи ні. І в пропонованій Концепції ми такі можливості передбачили.

- Якщо всі страхові компанії автоматично стають членами Пулу, хто з них може отримати доступ до агрострахування з державною фінансовою підтримкою, яким критеріям вони повинні відповідати?

- Розмови про критерії ведуться вже роками. В цілому є загальне розуміння, якими вони повинні бути. Та парадокс у тому, що на практиці часто вони ігноруються.

Наприклад, є домовленість, що будь-яка компанія, яка займається агрострахуванням в Україні, повинна перестраховуватися. Таким чином, більша частина їх відповідальності передається міжнародним перестраховикам. Без цього нереально на повну міру захистити інтереси сільгоспвиробників. Та ми знаємо чимало випадків, коли на ринку пропонуються продукти агрострахування, які не передбачають перестрахування.

Ми чекали, що страхові компанії, які ввійшли до Пулу, будуть належним чином укомплектовані фахівцями, здатними працювати з сільськогосподарськими клієнтами. Та й це справдилося не на повну міру.

Тепер стосовно агрострахування з державною підтримкою. Оскільки всі страхові компанії, за нашою Концепцією, повинні входити до складу Пулу, то кожна з них має право надавати страхові послуги в рамках державних програм. Однаковою мірою це стосується й субсидованого агрострахування. Якщо працюватиме принцип вибірковості, поділу компаній на «своїх» та «чужих», впроваджувана нова система агрострахування не працюватиме.

- Що робити з тими страховими компаніями, які відмовляться ввійти до складу оновленого Пулу?

- На мою думку, будь-яка компанія, що відмовляється підкорятися нормативним вимогам, які встановлені державою, та умовам, що узгоджені учасниками ринку, повинна бути позбавлена права працювати на агростраховому ринку. Держава напрацьовує правила, мета яких – захист сільгоспвиробників, регулювання ринку та контроль над роботою страхових компаній. Ми пропонуємо створювати Пул як саморегулюючу організацію, і якщо страхова компанія не хоче ставати його членом, значить, вона не підтримує принципів відкритої та прозорої діяльності.

- Який міжнародний досвід агрострахування враховувався при розробці агрострахової Концепції?

- Група Світового банку, частиною якої ми є, працює в усіх країнах світу. І у нас існують дуже тісні зв’язки між спеціалістами. За останні кілька місяців мені довелося побувати в Мексиці, Німеччині, Швейцарії, і всюди зі своїми колегами я обговорював питання агрострахування. Ми також консультуємося з представниками російського ринку, турецького, польського. Тому добре знаємо, як ці процеси просуваються, що і на якому ринку відбувається.

Агрострахові продукти, які IFC розробляє для України, майже аналогічні до тих, що продаються на таких розвинених ринках, як США. В їх основі лежать актуарні розрахунки, ціноутворення на ці продукти встановлюється таким же чином, як і в країнах Північної Америки та Західної Європи. І ми працюємо з тими ж перестраховиками, що й вони.

У відповідності до кращих світових практик, від фермера завжди вимагається, щоби він сплатив свою частину страхового полісу, наприклад, 50% від вартості страховки. А решту вже сплачує держава безпосередньо тій компанії, що надає страхування. На жаль, таку систему нам наразі не вдалося впровадити в Україні. Та нам би дуже хотілося, щоб її все-таки підтримали. Бо система, що досі адмініструвалася на рівні уряду, була надмірно забюрократизованою, вона вимагала від сільгоспвиробників значних зусиль, витрати більшого часу. І тому залишала чимало можливостей для «обраного надання» субсидії.

Сьогодні аграрна галузь в Україні активно розвивається. Агрострахування – один із механізмів її стабільної роботи, зміцнення малого та середнього аграрного бізнесу. Ми хочемо допомогти зробити його ефективним, доступним та комфортним для сільських споживачів, прибутковим для страховиків та економічно виправданим – для держави.

Степан ГОНЧАРЕНКО, Національний прес-клуб «Українська перспектива»

новости партнёра
Новости от RED TRAM