В Запорізькому обласному художньому музеї відкрилися ювілейні виставки

  • Дата: 21:00 05-11-2020
  • Просмотров: 278
  • Печать

Подвійні ювілейні виставки – «Творча сповідь Тамари Дружини» і «Світ краси Галини Сапегіної» відкрилися в Запорізькому обласному художньому музеї.

На відкритті лунали поздоровлення на адресу художниці-ювілярки Галини Сапегіної, а також спомини про Тамару Дружину, яка відійшла у вічність у цьому році.

Картини Тамари Дружини сповнені любові, душевного спокою і краси, близькі до народного мистецтва та часів українського бароко. Майстриня, маючи неабияку фантазію, професійні навички, знання магічних символів Трипілля разом із природою творила стилізовану казкову дерев’яну скульптуру. У співавторстві із колегою Валерієм Путрею зроблено більш ніж 30 творів на високому професійному рівні.

Матеріалом слугували частини затонулих дерев, корчі, коріння. Доведення форми виконувалось підрізкою, підточкою деталей, поліруванням. Роботи декорувались акрилом, металевими вставками, шкірою, шнуром. Ідею підказувала сама знахідка, а художники «допомагали» природі виявити образ. Також у неї дуже гарно виходили лики святих.

Галина Сапегіна (1950) – художниця не тільки всеукраїнського, а світового масштабу. Із Тамарою Дружиної об’єднувала багаторічна дружба. Роботи мисткинь споріднює ліричність та ніжна жіноча чуттєвість.

Стилізовані портрети з унікальним психологічним рішенням образів створюють відчуття спокою та гармонії, нагадуючи людей із минулих епох. Вони ніби поза межами часу! Пейзажі наповнені повітрям та тихим відчуттям єднання з природою.

За словами Галини Михайлівни, народження картини, виникнення задуму – це спалах, який з’являється раптово, а далі можуть йти роки роботи. «Все, що я робила і зроблю – це для людей», – підкреслила наша співрозмовниця.

Художниця вважає, що людина, яка навчається малюванню, може не стати художником, але ніколи не можна недбало ставитись до того, що у тебе вклали. А ще треба навчатися у природи, яка є мудрішою за нас.

Ці чудові жінки дійсно заслуговують уваги, бо завдяки таким унікальним людям формується наша культура, єдина у своєму роді, самобутня, цікава.

Зазначимо, що нещодавно пішов з життя відомий запорізький художник Георгій Карадуманов. За майже шістдесят років творчого шляху його твори – ніжні і світлі, що ніби дихають, стали знаковими для мистецької спільноти нашого міста.

Пішов із життя видатний скульптор, живописець і графік Владлен Дубінін – автор багатьох пам’ятників у місті. Найбільш відома, напевне, «Скорботна мати» на Правому березі.

Ще за радянських часів були встановлені пам’ятники «Металургам «Запоріжсталі» 1941-1943», у незалежній Україні з’явився пам’ятник загиблим у локальних військових конфліктах, а також Нестору Махну, Олександру Івченку. Але найбільш знакові роботи автора так і залишились нереалізованими.

Так і не постали «Козаки у дозорі» на найвищій точці Хортиці, які повинні були стати окрасою музейного комплексу (з 1967 року скульптура існує відлита з гіпсу). Не постав також молодий Т. Шевченко, створений для площі перед театром ім. В. Магара. Кобзар зображений не сліпим жебраком, а навпроти – козаком неймовірної духовної і фізичної сили, справжнім легендарним героєм.

Нездійснені проекти скульптора викликають гордість за минуле запорозької землі. Як вважає голова обласної організації Національної спілки художників України Ірина Гресик, в Запоріжжі сумна ситуація з монументальною скульптурою.

– Скульптори, здатні працювати в цьому жанрі – «на вагу золота» в усьому світі! – говорить Ірина Гресик. – В нашому місті, тим більше. Є твори, достойні бути реалізованими, що не тільки прикрасять місто, а й будуть виховувати мешканців Запоріжжя, звеличувати нашу славетну історію. Збережемо шедеври наших земляків! В нас їх обмаль.

новости партнёра
Новости от RED TRAM